Хронічний тонзиліт — це тривалий запальний процес у піднебінних мигдаликах, що не минає повністю між загостреннями. На відміну від ангіни, він може роками протікати непомітно: без високої температури, без вираженого болю в горлі — але поступово руйнує тканину мигдаликів і навантажує весь організм. Саме тому хронічний тонзиліт часто виявляють випадково — на профілактичному огляді або вже після появи ускладнень.
Чому виникає хронічний тонзиліт
Основна причина — повторні ангіни, що не проліковуються до кінця. Після кожного епізоду в лакунах мигдаликів залишаються бактерії та продукти запалення. Згодом мигдалики перестають виконувати захисну функцію і самі стають постійним джерелом інфекції.
Фактори, що сприяють розвитку хронічного тонзиліту:
Часті гострі тонзиліти (ангіни) без повноцінного лікування — найголовніший фактор.
Самостійне припинення курсу антибіотиків — бактерії не знищуються повністю, формується резистентність.
Хронічні захворювання носа і носоглотки — аденоїди, викривлення перегородки, хронічний риніт порушують нормальне дихання і дренаж мигдаликів.
Знижений імунітет — стрес, гіповітаміноз, хронічні захворювання.
Карієс і захворювання ясен — постійне джерело бактерій у ротовій порожнині.
Симптоми хронічного тонзиліту
Симптоми хронічного тонзиліту стерті і неспецифічні — саме тому пацієнти роками не підозрюють діагноз.
Часті ангіни — 2 і більше на рік, що є основним клінічним критерієм.
Постійний дискомфорт або відчуття стороннього тіла в горлі — навіть поза загостренням.
Гнійні пробки в мигдаликах — білувато-жовті грудочки з неприємним запахом, що виходять з лакун самостійно або при натисканні.
Неприємний запах з рота — через гнійний вміст лакун, що не зникає після чищення зубів.
Субфебрильна температура — 37,1–37,5°C без очевидної причини, особливо ввечері.
Підвищена втомлюваність, зниження працездатності — наслідок хронічної інтоксикації.
Збільшені підщелепні лімфовузли — постійно або в період загострень.
Біль у суглобах, серці — при тонзилогенній інтоксикації; сигнал можливого ураження.
Хронічний тонзиліт може протікати і зовсім без суб’єктивних скарг — тоді єдиною знахідкою є зміни мигдаликів при огляді лікаря.
Форми хронічного тонзиліту
Компенсований хронічний тонзиліт
Мигдалики є осередком інфекції, але захисні механізми організму справляються: загострення рідкісні, ускладнень немає. Лікування консервативне.
Декомпенсований хронічний тонзиліт
Організм більше не стримує інфекцію в мигдаликах: часті ангіни (4 і більше на рік), паратонзилярні абсцеси в анамнезі, ознаки ураження віддалених органів — серця, нирок, суглобів. Показане хірургічне лікування.
Діагностика
Діагноз встановлює ЛОР-лікар на підставі огляду та анамнезу. При фарингоскопії лікар оцінює:
Розміри і вигляд мигдаликів — рубцеві зміни, нерівна поверхня, спайки з піднебінними дужками.
Вміст лакун — гнійні пробки або рідкий гнійний вміст при натисканні на мигдалик.
Стан піднебінних дужок — почервоніння і потовщення є ознакою хронічного запалення.
Додатково призначаються:
Загальний аналіз крові та сечі — для виявлення ознак інтоксикації та ураження нирок.
ЕКГ — при скаргах на серцебиття або болі в серці.
Мазок з мигдаликів на флору та чутливість — для підбору антибіотика при загостренні.
Консультація кардіолога або ревматолога — при підозрі на тонзилогенні ускладнення.
Лікування хронічного тонзиліту
Консервативне лікування
Проводиться при компенсованій формі. Мета — зменшити бактеріальне навантаження в лакунах і зміцнити місцевий імунітет мигдаликів.
Промивання лакун мигдаликів — основна процедура: лікар промиває лакуни антисептичним розчином, видаляючи гнійні пробки і патологічний вміст. Курс зазвичай складає 10–15 сеансів.
Антисептична обробка мигдаликів — після промивання поверхня обробляється антисептиком.
Фізіотерапія — ультразвук, лазеротерапія, УФО-опромінення мигдаликів як доповнення до промивань.
Антибіотики — при загостренні (гострій ангіні); у фазі ремісії системні антибіотики не призначаються.
Санація порожнини рота — лікування карієсу та захворювань ясен є обов’язковою частиною лікування.
Консервативне лікування не усуває хронічний тонзиліт, але дозволяє контролювати захворювання і відтермінувати або уникнути операції.
Хірургічне лікування — тонзилектомія
Показання до видалення мигдаликів:
Декомпенсований хронічний тонзиліт.
Рецидивуючі ангіни — 5 і більше на рік протягом 2 років або 3 і більше на рік протягом 3 років.
Паратонзилярний абсцес в анамнезі.
Тонзилогенні ускладнення — ревматизм, гломерулонефрит, реактивний артрит.
Обструктивне апное сну через збільшені мигдалики.
Детальніше: Тонзилектомія
Хронічний тонзиліт і серце
Стрептокок, що живе в мигдаликах, здатен запускати аутоімунну реакцію — організм атакує власні тканини, схожі за структурою на стрептококові білки. Першочергово страждають серцеві клапани і суглоби. Ревматична хвороба серця — одне з найсерйозніших ускладнень хронічного стрептококового тонзиліту.
Якщо на тлі хронічного тонзиліту з’являються болі в серці, серцебиття або болі в суглобах — це привід для негайного обстеження, а не лише лікування горла.
Хронічний тонзиліт у дітей
У дітей хронічний тонзиліт часто поєднується з аденоїдами, що взаємно підтримують хронічний запальний процес у носоглотці. Ознаки, на які варто звернути увагу:
Дитина хворіє ангіною частіше ніж двічі на рік.
Постійно відкритий рот, хропіння вночі.
Відставання у фізичному розвитку, часті пропуски школи через хворобу.
При поєднанні хронічного тонзиліту з аденоїдами нерідко показане одночасне видалення мигдаликів та аденоїдів.
Детальніше: Тонзиліт у дітей
Запис до ЛОРа в Києві
Я приймаю пацієнтів з хронічним тонзилітом у Троєщині (Київ). Проводжу фарингоскопію, промивання лакун мигдаликів і визначаю — чи достатньо консервативного лікування, чи потрібна консультація щодо операції. Без черг і направлень.
Часті запитання (FAQ)
Чи можна вилікувати хронічний тонзиліт без операції?
Повністю — ні. Консервативне лікування (промивання лакун, фізіотерапія) дозволяє тримати захворювання під контролем і зменшити частоту загострень, але не усуває структурні зміни мигдаликів. При декомпенсованій формі єдиний радикальний метод — тонзилектомія.
Що таке пробки в мигдаликах і чи небезпечні вони?
Гнійні пробки — це казеозні маси, що накопичуються в лакунах мигдаликів: суміш відмерлих клітин, бактерій і харчових решток. Самі по собі вони не небезпечні, але є ознакою активного хронічного процесу і джерелом неприємного запаху з рота. Видаляти їх самостійно не варто — це травмує мигдалики і заносить додаткову інфекцію.
Чи потрібно видаляти мигдалики при хронічному тонзиліті?
Не завжди. Показання залежать від форми, частоти загострень і наявності ускладнень. При компенсованому тонзиліті без ускладнень — спочатку консервативне лікування. При декомпенсованому або тонзилогенних ускладненнях — операція.
Скільки триває курс промивання мигдаликів?
Стандартний курс — 10–15 сеансів, зазвичай через день або щодня. Після курсу оцінюється ефект і приймається рішення щодо подальшої тактики. При компенсованому тонзиліті рекомендується профілактичний курс 1–2 рази на рік.
Чи може хронічний тонзиліт спричинити проблеми з серцем?
Так. Хронічна стрептококова інфекція в мигдаликах здатна запускати аутоімунну реакцію з ураженням серцевих клапанів — ревматичну хворобу серця. Це реальне ускладнення, а не перебільшення. Саме тому хронічний тонзиліт потребує лікування, а не ігнорування.
Чи заразний хронічний тонзиліт?
У фазі ремісії — практично ні. Під час загострення (ангіни) — так, передається повітряно-крапельним шляхом.
